Блог учителя Гальчинецької ЗОШ І-ІІІст. Петрук Інна Вікторівна

Вчитель початкових класів Гальчинецької ЗОШ І — ІІІ ст. Місце проживання: с.Гальчинці Уже 15 років свого життя присвятила навчанню і вихованню підростаючого покоління Петрук Інна Вікторівна. Посада педагога  — організатора, вчителя української мови і літератури, заступник директора з виховної роботи, а сьогодні вчитель початкових класів закладає в дітях основи знань, вчить пізнавати світ, мислити і розмірковувати, бути гідними людьми наймолодших школярів. Вона, як мама, вкладає в кожного учня частинку своєї душі. Жодного дня не розчарувалася у виборі своєї професії. Для неї найголовніше у роботі — це вихованість та висока успішність її учнів.

Розвивальне навчання на уроках рідної мови у початкових класах

7 февраля 2018, 19:05

Проблеми мовленнєвого розвитку школярів слід розв'язувати, як зазначають автори системи розвивального навчання виходячи з того, що мовлення функціонує і розвивається в не¬розривній єдності з навчальною діяльністю дітей (трудовою, художньою, ігровою, дослідницькою).
Зміст завдань, які пропонуються програмою розвивального навчання, передбачає співробітництво між учителем і дітьми, а також між самими дітьми під час конструювання того чи іншого способу дій. Діти, стикаючись із взаємним нерозумінням, набувають того цінного досвіду, який і спонукає їх перебудувати своє мовлення, вчитися вести розмову з реальним співбесідником, а не виголошувати плутані, нікому не адресо¬вані монологи. У навчальних діалогах з однолітками зростає складність, адресованість, точність мовлен¬нєвого висловлювання дитини.
Проте, як показують експериментальні дослідження, всі зазначені вище сприятливі умови для мовлен¬нєвого розвитку дитини в системі Д.Б.Ельконіна—В.В.Давидова дають очікуваний ефект лише тоді, коли поєднуються зі спеціальною роботою — побудовою поняття про висловлювання.
Головна мета освіти на сучасному етапі трансфор¬мації навчально-виховних закладів, як зазначається в офіційних документах, — створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як гро¬мадянина країни, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства. Цьому мають сприяти пошуки нових педагогічних технологій, ство¬рення такого освітнього середовища, яке б забезпечило кожному учневі змогу виявити закладене в ньому від природи творче начало, сформувати здатність бути суб'єктом розвитку своїх здібностей і, в підсумку, стати суб'єктом своєї життєдіяльності.
Саме це і має на меті розвивальне навчання.Загальна середня освіта передбачає оволодіння шко¬лярами основами наук. Але наукові знання, ка відміну від конкретно-практичних, не можуть бути засвоєні через задані вчителем зразки, як у початковій школі, їхня природа виявляється під час аналізу походження таких знань, а це потребує теоретичного мислення. Проблема в тому, що багато дітей після початкової школи не мають навичок теоретичного мислення.
Але проблема наступності цим не обмежується. Основна школа — це підлітковий вік, який має свої психологічні характеристики.У підлітка виникає гостра проблема ствердження свого «Я». Питання в тому, чи має підліток засоби самоствердження в основній діяльності — навчальній. Коли в нього не¬має пізнавального інтересу і здібностей до наукового мислення, він заміщує наукову діяльність іншою за межами школи, де він може самоствердитися. Тому проблема наступності між початковою і основною школою — це не тільки те, що в початковій школі засвоюються передусім конкретно-практичні знання, а в основній — теоретичні. Проблема наступності перш за все психологічна, а потім педагогічна.
В. В. Давидов. оцінюючи цю ситуацію, писав: «Коли дитину штовхають у науку в п'ятому-шостому класі, а вона привчена вірити тільки практичному досвіду, має індивідуальний практичний сенс, — її, природно, не може цікавити якась фізика або хімія. Це результат того, що ми не реалізуємо справжніх вікових можливостей дитини на попередньому етапі».
Коли говорять про розвивальне навчання, йдеться не про підвищення його розвивальної ефективності, а про спрямованість на розв'язання завдання розвитку учнів. Розвивальне навчання — це навчання, в якого зміст, методи й форми організації прямо орієнтовані на закономірності розвитку.
Система Ельконіна-Давидова полягає в тому, що безпосередньою основою розвитку школярів у процесі навчання (принаймні, в початкових класах) є навчальна діяльність як особлива форма активності дитини. Участь дитини в навчальному процесі як активного суб'єкта навчання відмежовує розвивальне навчання від усіх інших його форм і видів, у яких учень є об'єктом педагогічних дій учителя. Перетворення учня, якого навчають, в учня, який навчається характеризує основний зміст розвитку школяра в процесі шкільного навчання. Забезпечення умов для такого перетворення є головною метою розвивального навчання. Тоді як мета традиційної школи — підготувати дитину до виконання певних функцій у суспільному житті. Своєрідність мети розвивального навчання визначає особливості його змісту, методів, форм на¬вчального спілкування, а також критерії оцінювання успішності навчання.
Учень може брати участь у навчальному процесі як суб'єкт лише в тому разі, коли він здатний самостійно знаходити способи розв'язання завдань, що постають перед ним. Для цього починають завдання не з засво¬єння способів розв'язання різних часткових завдань, а з опанування загального принципу розв'язання за¬вдань певного класу. А опанувати цей принцип учень може лише усвідомлюючи його об'єктивні основи, тобто внутрішні властивості й зв'язки об'єкта дії (слова, речення і т. д.), які визначають закономірності його функціонування та можливості перетворення. Все це складає зміст наукового (теоретичного) поняття про предмет. Система наукових понять, як передумова і основа самостійної побудови способів розв'язання завдань певного класу, є основним компонентом змісту розвивального навчання.
Оволодіння загальним принципом побудови дій не може бути забезпечене шляхом його демонстрації та пояснення. Учень повинен відтворити основні моменти наукового (теоретичного) дослідження і за¬фіксувати результати узагальнення у формі поняття. Таку діяльність учня В. В. Давидов називав «квазі-дослідницькою», вона визначає своєрідність методів розвивального навчання.
В умовах розвивального навчання учень отримує реальні можливості для збереження індивідуального, своєрідного, відмінного від інших. Учитель, про¬ектуючи урок, враховуючи можливі ходи, варіанти побудови уроку,виходить із знання індивідуальних особливостей кожного, прораховує його можливий внесок у спільне навчальне дослідження.У ситуаціях вирішення завдань складається й ін¬ший тип взаємин між учнем і вчителем. Для того, щоб організувати активність учнів, учитель має діяти як один з учасників спільного пошуку. Діяльність ніби розподілено: вчитель створює передумови, учень їх розв'язує. У різних етапах процесу дослідження функції учасників пошуку постійно змінюються (зокрема вчителя): одні пропонують, інші оцінюють, далі — навпаки. У цьому процесі формуються вза¬ємини співробітництва, зміцнені спільною метою, єдино можливі та оптимальні в умовах навчального завдання. Тільки залучаючись до процесу аналізу навчального завдання як один із суб'єктів навчальної діяльності, вчитель може реалізуватися як суб'єкт педагогічної діяльності.
Наприклад, навчальний матеріал з математики за системою розвивального навчання побудований так, що спочатку учні лише порівнюють величини, потім знайомляться із числом, згодом — з поняттям багато-цифрового числа. Учні вчаться працювати в різних позиційних системах, лише після цього переходять до десяткової системи числення.
Школярі на уроках розвивального навчання ви¬словлюють свої думки, сперечаються, перевіряють усі версії. Така діяльність набагато корисніша, ніж просте репродуктивне відтворення думок вчителя. Вчителі створюють відповідне середовище, в якому разом із учнями беруть участь у пошуку.Під час вивчення української мови в системі розви¬вального навчання дитина опановує ті самі дії письма і читання, що й в традиційній школі. Але робить це через виявлення принципів та конструювання способів письма і читання.
Основним завданням курсу української мови в класах розвиваючого навчання є виявлення способів змістовного аналізу мовних одиниць і висловлювань та створення нового типу спілкування на рівні навчаль¬ного співробітництва, особливої форми мислення. Наприклад, учні розробляють моделі різних «.зет;:і; мови під час дослідження мовних явищ, визначають орфограми слабких позицій голосних та приголосних звуків у різних частинах мови, досліджують у яких словах відбувається подвоєння букв і чому.
Система розвивального навчання Д. Б. Ельконіна — В. В. Давидова має всі необхідні засоби для досягнен¬ня головної мети української системи освіти.
Саме тому в свою роботу я впроваджую систему розвивального навчан-ня. Результатом цього є розумні, допитливі учні, які відчувають відповідальність за свою роботу, бачать перспективу свого просування в засвоєнні учбового матеріалу. .
Вважаю, що це чудова, прогресивна система навчання, здатна виховати учнів з високим рівнем пізнавальних інтересів, здатних до співпраці та вза-ємодопомоги.

Ctrl + ↓ Ранее